Як організувати вільний час дошкільника

Дитина на кухні: проблема чи радість?Як приготувати обід і не залишити малюка без нагляду

Час, що .витрачається на приготування їжі, а потім на годування дитини, більшість мам вважає втра­ченим для себе як для педагога. Між тим кухня та період приготування їжі — це унікальна можливість спілкування з дитиною. Доки вся родина не зібралася за столом, ви сам на сам з малюком. А скільки ігор ви знаєте! Не заперечуйте, знаєте!

Озирніться навколо себе, проявіть трохи винахідливості, і кухня перетвориться у майданчик для цікавих занять, де до душі знайдеться справа для всіх учасників. Ваше завдання не лише тимчасово зайняти дитину, але й розвинути у неї деякі навички — усної лічби, читання, ліплення.

Працюючи на кухні, ви можете запропонувати вашій дитині масу цікавих ігор, які відповідають її нахилам, віку та можливостям. Це і так звані тихі ігри, коли ви не можете відвернутися від плити І дитина сама навчається за вашим завданням, а потім демонструє вам плоди свого старання. Це й ігри, котрі вимагають від вас деякої участі, вам доведеться відповідати на запитання чи загадувати слово. І навіть своєрідні змагання, коли процес приготування їжі перетворює вас і дитину у партнерів по грі.

Багатьом мамам подобаються "тихі ігри". І не лише тому, що вони можуть без перешкод поратися біля плити, але й тому, що діти у цей час мають можливість шукати та знаходити власні шляхи для вирішення простих (і недуже простих) завдань. Так, із усього, що є на кухні, під час приготування їжі можна "малювати" картини, робити макети міст майбутнього, скульптури, найрізноманітніші шедев­ри виникають на кухонному столі, доки мама варить суп або місить тісто. Крім того, ці ігри дозволя­ють дати нове життя старим банкам, коробкам, пакетам.

Тихі ігри

«Їжа та поробки"

Вам знадобляться щоденне кухонне обладнання, посуд, пластикові ємкості, ложки.

Ваш малюк дуже любить тварин. Та й конструювати йому подобається не менше. Чудово! Викори­стаємо це. Запропонуйте йому змайструвати улюблених тварин із мисок, ложок, склянок і пластикових пляшок, доки ви варите кашу, адже для конструювання дуже підходять ті предмети, котрі у вас завжди під рукою на кухні. Бачите, ваш малюк перевернув миску, пристосував знизу ложки, і по столу поповзла черепаха. А із пластикових склянок, вкладених одна в одну, він створив гусінь. Вам залиши­лося знайти серед ваших продуктів "вусика" та "очі" для гусені. Стежте лише, щоб "тварини" не підповзали занадто близько до плити!

Коли малюк створює якусь незвичайну тварину, може, він сам зуміє придумати їй ім'я?

«Картини»

Вам знадобиться: стара крупа, клей фарби, картон. У вашій шафі теж, мабуть, залежалося трохи різної крупи. Вже час її викинути... Але не поспішайте, їй можна дати друге життя! Ваша дитина може оживити зіпсований продукт. Лише підготуйте для цього все необхідне. І можете не сумніватися, дитина вас здивує! '

Налийте у блюдце трохи клею, візьміть картонку і подайте приклад. Якщо дитина ще дуже малень­ка, нанесіть контур картини на картон самі. Розпочніть приклеювати крупу або вівсяні пластівці, а дитина продовжить вашу роботу. Запевняємо, навіть малюку це по силах Дитина старша за віком може сама створити і абстрактну мозаїку, і зображення тварини. Запропонуйте малюку намалювати фарбами ті деталі, котрі вимагають ретельної проробки.

Готово? Час вже запросити домашніх на вернісаж! І не забудьте похвалити малюка, адже він так старався.

«Лік-перелік»

Вам знадобляться сирі макарони або вермішель.

Вашому малюку ніяк не дається усна лічба. Він вважає це заняття нудним. А якщо запропонувати йому лічити макарони? Покладіть на тарілку кілька макаронин (для найменших не більше десяти). А зараз, не відриваючись від плити, запропонуйте йому оснасти дві та одну, п'ять і три. Скільки вийшло? А якщо відняти? Разом і підрахунками можна перевірити, чи пам'ятає ваша дитина, де у неї права, а де ліва рука. Поставте дві тарілочки. І нехай вона покладе декілька макаронин праворуч, а декілька ліворуч. Де більше?

"Макарони кращий друг художника "

Підберіть макаронні вироби найрізноманітніших форм, приготуйте також фарби і папір.

ви помічали, що макаронні вироби бувають найрізноманітнішими за формою? Вони відрізняються малюнком і діаметром: з дірочкою посередині, у вигляді спіралі, ріжок, літер, їжачків тощо. Викорис­таємо ці якості макаронів для малювання.

Налийте гуаш до невеликої ємкості та попросить дитину, обмакнувши макаронину у фарбу, стави­ти відбитки на аркуші паперу. Гарно? Запропонуйте малюку створити різні картинки: портрети, пей­зажі, зображення тварин. Все, що йому заманеться. А можна не лише малювати, але й писати букви чи, навіть, цілі листи.

І не бійтеся забруднити кухонний стіл або руки дитини. Стіл та підлогу завжди можна застелити газетою чи клейонкою. А фарба легко змивається водою та милом. Та й одяг можна прикрити фар­тушком. І нехай малює...

Ну от, ви майже закінчили свої кухонні справи. І можете більше уваги приділити дитині. У всякому разі, ви готові відповісти на її запитання. Або стати суддею у змаганні. Чи розв'язати з нею матема­тичні й логічні задачі.

Ігри з вашою участю

«Знайдіть вихід з лабіринту»

Для цієї гри вам знадобляться варені макарони.

Ваш син дуже полюбляє загадки та головоломки, а от поїсти його часом не умовиш. Поєднайте його бажання і ваші. У вас на обід макарони. Чудово! Викладіть на тарілці макарони у вигляді лабі­ринту з найнеочікуванішими поворотами і тупиками та лише однією правильною стежкою, якою мож­на пройти весь шлях з краю тарілки до її центру. Лабіринт може бути і круглим, і квадратним. По ходу руху розкладіть шматочки котлети. А зараз подивіться на годинник: скільки часу витратить син на "проходження" лабіринту за допомогою виделки. Хай дитина впорається з труднощами — не так часто доводиться розв'язувати задачу, а потім її з'їдати.

«Ненажерлива губка»

Вам знадобляться: поролонові губки, ємкості для виміру об'єму.

Як ви гадаєте, скільки води може увібрати в себе звичайна поролонова губка? Поставте на стіл кілька однакових ємкостей, низьку миску з водою і поролонові губки різного розміру та кольору. У миску налийте води десь на 1,5см. Нехай малюк покладе губки у воду і спробує відгадати, яка з них набере у себе найбільше води. Вилийте з кожної губки воду до приготованих баночок. Де більше? А якщо взяти губки у вигляді рибок, ящірок? Тоді можна вигадати історію про ненажерливу ящірку. А чи може губка увібрати в себе води стільки, скільки хочеш? А якщо надати губці повної свободи?

Якщо у вас на кухні декілька дітей, можна влаштувати змагання між дітьми. Візьміть однакові за розміром губки, ємкості з однаковою кількістю води і великий тазик. Занурили губки у воду. На старт! Увага! Віджимай! За вашим сигналом діти мають занурити губки у воду і віджати їх у тазик, чия губка скоріше вибере всю воду? Це прекрасне тренування для дітей. Уявляєте, як добре вони зараз можуть витирати зі столу розлитий чай?

«Карта на столі»

Вам знадобляться аркуші паперу, олівці чи фарби, липка прозора стрічка.

Гарна карта — необхідний супутник будь-якого мандрівника. Складемо карту, яка допоможе нам накрити на стіл. Вона точно має вказувати, де чия тарілка стоїть і з якого боку повинні лежати виделки.

Приготуйте посуд, котрий призначено для родинного обіду. Застеліть стіл папером, Розставте при­бори так, як вони мають стояти під час обіду. Не забудьте пояснити дітям, чому ви поклали виделку саме ліворуч від тарілки. Допоможіть дітям обвести контури всіх тарілок, ложок ..виделок. Нехай старші за віком діти намалюють предмети, а малюки розфарбують їх. Причому, якщо у кожного чле­на родини є своє місце за столом, тарілки можна прикрасити малюнком, який має відношення до її "хазяїна".

Поміж тарілками та мисками-можна "прокласти" стежки, населити країну тваринами та птахами, прокласти річища річок. їх можна намалювати чи приклеїти, вирізавши зі старих журналів. Давайте дітям волю.

Коли карта "Обідньої країни" буде готова, накрийте її прозорою плівкою, така карта слугуватиме довго. І коли знов треба буде накривати стіл, діти завжди зможуть зробити це за вас. І в них не повинно виникати запитань, куди що ставити і з якого боку тарілки має лежати виделка. Карта це завжди підкаже.

Пропонуючи дітям ігри на кухні, пам'ятайте, що будь-яку гру супроводжує безладдя. Заздалегідь зас­теліть стіл, а може й підлогу. Для вас це зручно під час прибирання, а для дитини — повна свобода дій.

«Примусити дитину... а чи треба примушувати?»

1. Як примусити дитину слухатися, виконувати доручення?

Психологи вважають, що саме суворих розпоряджень слід віддавати якомога менше. Краще вза­галі не наказувати, ніж вимагати те, що не буде виконано.

Якщо конче потрібно втримати дитину від небажаного вчинку, а вона не підкоряється, слід неодм­інно наполягти на своєму. Можливо, навіть застосовувати силу. Дайте зрозуміти, що маєте твердий намір домогтися свого, поясніть, чому саме. Будьте стриманими, розважливими у своїх вчинках, заво­юйте дитячу довіру. І тоді з часом у дитини сформується здатність до самодисципліни,

2. Як привчити говорити правду?

Діти люблять різні історії. Дуже часто, описують якусь річ або подію, вони вдаються до пере­більшень. А іноді так вживаються в уявний світ, що видають за правду фантастичні вигадки. Що робити у таких випадках? Варто дати дитині зрозуміти, що ви приймаєте її гру. Можна, наприклад сказати дитині: "О, це дуже гарна казка. Мені подобається те, що ти придумала. А хочеш, я теж щось розповім?" Що розповісти: казки чи правдиву Історію? "Підкреслюючи різницю між правдою і вигад­кою, ви допоможете дитині відрізняти фантазію від дійсності.

Нерідко саме такі й "зразкові" діти бувають зайві схильні до мрійливості. Постарайтесь дізнатись, чому дитина не природно хороша. Може — самотня? Такі діти потребують більше уваги.

3. Як навчити дитину гарних манер?

Найкращий спосіб навчання гарних манер — власний приклад і атмосфера доброзичливості в сім'ї. Якщо навколо дитини спокійна обстановка і вона чує, як ввічливо спілкуються дорослі, то й сама поводитиметеся так само.

4. Як упоратися з задиракою, не пригнічуючи волі дитини?

Певна агресія в поведінці дитини природна й необхідна, бо допомагає успішно долати труднощі, з якими зустрінеться в житті.

Якщо дитина надмірно агресивна і завдає оточуючим безліч клопотів, з'ясуйте, чим саме виклика­на подібна поведінка. Змініть обстановку, що оточує дитину, подумайте, що не дали її для правильно­го розвитку. Якщо з віком агресивність не зніжується, варто звернутися за консультацією до психоло­га чи невропатолога,

5. Як боротися з надмірною сором'язливістю?

Сором'язливість якість, протилежна агресивності. Сором'язлива дитина, як правило боязка і слухня­на. Проте вона потребує увагу таку ж, як і надто збудлива дитина. Спілкування з однолітками, цікаві ігри, змістовні заняття, увага і заохочення батьків — ось найкращі способи подолання сором'язливості.

6. Як боротися з егоїзмом?

Норми співжиття і необхідність взаємних поступок дитина усвідомлює, зростаючи і звикаючи до спілку­вання з іншими людьми. Поведінка дорослих — найкращий приклад. Якщо батька й мати підтриму­ють товариські стосунки, їхня дитина поводитиметеся так само, швидко адаптується до д/с, школи.

7. Як привчити дитину поважати чужу власність?

Найкращий спосіб виховати повагу до чужої власності—навчати поваги до власних речей. Відведіть місце, де дитина могла б зберігати свої іграшки, книжки, і шануйте її "майно". Коли, випадково, повернувшись з д/с принесе чужу річ — спокійно, аргументовано поясніть, чому так чинити не можна, і простежте, щоб річ була повернена власнику. А як бути з грошима? Не бійтесь давати старшим дошкільнятам "на цукерки", але привчайте до ощадності і поваги до грошей — як результату праці.

8. Моя дитина нечупара,..

Не соромтеся цього, це природно для всіх дітей. Найпростіша порада — не звертайте уваги. Пе­дантична турбота про чистоту завдає дитині багато неприємностей і розвиває в неї дріб'язкову турбо­ту про зовнішність.

Чи наказувати дитину?

Ми часом не знаходимо іншого способу навчати дітей чому-небудь, запобігти небезпеці, яка їм загрожує, окрім як ляснути їх — щоб наперед непереливки було. Але чи дійовий цей спосіб? Мабуть багато хто стикався з реакцією дитини: "Коли я стану великий, я зможу теж побити тебе". Не говоря­чи вже про те, що у гніві люди погано контролюють себе і важка рука батьків може нанести не тільки психологічну, але й фізичну травму.

ПРОВІДНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗИЧНИХ ЗАНЯТЬ


У фаховій літературі представлено декілька визначень поняття «заняття» як форми організованої навчально-пізнавальної діяльності з дітьми у дошкільному навчальному закладі. Представимо деякі з них.

Заняття — форма педагогічного впливу на дітей дошкільного віку, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує в дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослими та однолітками.

Заняття — це форма навчання дітей дошкільного віку, в якій педагог, працюючи з усією групою, підгрупою (або з однією-трьома дітьми) у визначений режимом час, організовує й спрямовує пізнаваль­ну діяльність з урахуванням індивідуальних, вікових можливостей та освітніх потреб кожного вихованця.

Заняття - форма організованої навчально-пізнавальної діяльнос­ті дітей у дошкільному навчальному закладі, яка має використовува­тися цілеспрямовано, проте гнучко, не бути жорстко регламентова­ною у часі й просторі.

Щодо поняття "музичне заняття", то представимо визначення, надане

Н. Ветлугіною: музичне заняття є формою освітньої роботи, з дітьми, основними завданнями якого є навчити дитину засвоюва­ти в певній послідовності способи сприймання, виконавства, розви­вати її музичні та творчі здібності.

Отже, музичні заняття з дітьми дошкільного віку передбачають:

Отже, музичні заняття з дітьми дошкільного віку передбачають:

• забезпечення систематичного творчого розвитку кожної дитини;

• формування естетичного ставлення дітей до навколишньої світу і мистецтва;

• активізація засвоєння дітьми музичних знань і вміння використовувати їх у самостійній творчій діяльності;

• створення та зміцнення атмосфери позитиву, довіри, взаємоповаги в дитячому колективі тощо.

Під час планування і організації занять музичний керівник орі­єнтується на фундаментальні цілі, зокрема:

• забезпечення систематичного творчого розвитку кожної дитини;

• формування естетичного ставлення дітей до навколишньої світу і мистецтва;

• активізація засвоєння дітьми музичних знань і вміння використовувати їх у самостійній творчій діяльності;

• створення та зміцнення атмосфери позитиву, довіри, взаємоповаги в дитячому колективі тощо.

Музичний керівник плануючи та організовуючи музичні заняття має керуватися такими провідними педагогічними принципами, як:

• принцип діяльності;

• принцип варіативності;

• принцип креативності;

• принцип неперервності;

• принцип природовідповідності;

• принцип гуманності

Принцип діяльності. На будь-якому занятті, зокрема й музичному, діти перебувають у процесі постійного відкриття нових знань. Так, засвоєння дітьми музичних знань, умінь, навичок відбувається насамперед завдяки спільній діяльності педагога з дітьми, різним формам і видам такої діяльності. І важливим інструментом у цій діяльності є діалог педагога з кожною дитиною й заохочення всіх дітей без винятку до спілкування та самовираження.

Принцип варіативності та гнучкості. Матеріал занять постійно варіюється, виявляючи у такий спосіб новизну, ефект сюрпризності. Впродовж самого заняття, залежно від того, наскільки добре діти сприймають і виконують завдання, педагог може варіювати послідовність звичних дій, спрямованих на засвоєння дітьми пропонованого матеріалу.

Принцип креативності (організації творчої діяльності). Музичний керівник постійно заохочує творчу активність дітей, створюючи ситуації, в яких діти творчо реалізуються в колективній та індивідуальній діяльності. При цьому музичний керівник сам має виявляти неабияку креативність, швидко та влучно реагувати на несподівані "повороти", які йому "пропонують" діти своїми реакціями та вигадками, переймати від дітей їхню безпосередність та невимушеність. Тому обов'язковим елементом музичного заняття має бути імпровізація, адже вона дає змогу навіть у вже відомій грі, музичній казці знаходити щось раніше не помічене або зовсім нове.

Принцип неперервності. Цей принцип становить стрижень освітнього процесу, а також визначає характер взаємодії сім'ї та дошкільного навчального закладу в цьому процесі. Неперервним має бути шлях отримання дітьми у закладі різноманітних знань, умінь і навичок від раннього до старшого віку, а також у результаті самовиховання та самореалізації. Тому музичний керівник має визначати чітку послідовність подання дітям музичних знань згідно з власним досвідом та цілями, програмовими завданнями тощо. Процес музичного розвитку та освіти не повинен завершуватися на заняттях у дитячому садку, а продовжуватися в інших видах та формах роботи дітей з вихователями та батьками вдома.

Принцип природовідповідності спрямовано на врахування багатогранної природи дитини, особливостей її анатомо-фізіологічного розвитку з погляду віку та статі.Розподіл розумового, фізичного, емоційного навантаження на дітей має бути доцільним. При будь-якому варіанті структури музичного заняття потрібно дотримувати гігієни нервової системи кожної дитини:

• враховувати швидку втомлюваність дітей;

• чергувати спокійні музичні завдання з динамічними;

• після розумової діяльності надавати дітям змогу відпочити під час активної, веселої гри тощо.

Принцип гуманності насамперед передбачає створення оптимальних умов для виявлення, розвитку задатків і здібностей кожної дитини, інтелектуального, творчого, соціального розвитку – тобто таку атмосферу на заняттях, у якій взаємини між педагогом та дітьми будуються на основі поваги і довіри. Крім того, педагог має обов’язково враховувати і приймати особистісні запити кожної дитини. Тому принцип гуманності вимагає від кожного педагога, зокрема й музичного керівника, особливої гнучкості, терпіння, передбачливості, адже під час освітнього процесу можуть виникати різні, іноді напружені й навіть конфліктні ситуації.

Кiлькiсть переглядiв: 316

Коментарi